Лірика до душі

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса — і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

#Ліна_Костенко


Аркуш...

Аркуш цнотливо-незайманий...
Я в нього - перша коханка ...
Вкрию рядочками-гамами
Блідість його до світанку ...

Пестощі, місячним променем ,
Ляжуть словами сміливо :
Чи то розніжені спомини,
Чи моя думка грайлива ...

Спрагу до рими невтолену,
Вже побороти несила ...
Душу відкрию оголену...
Що то - оголеність тіла? ..

І до пульсацій гармонії ,
Наше злиття в ейфоріï
Стало початком симфонії
Де виконавцями - мрії ...

Любов Ігнатова



А ти не гукаєш…

І знов зарядили ті кляті дощі,
Струмлять, бубонять, стукотять без потреби.
Я вже розучилась писати вірші
І всесвіт не вмію любити без тебе.

Приречене листя зіпріє до тла
Покіль мандруватиме в пошуках правди.
А я б за тобою у безвість пішла
Крізь терни, крізь морок, якби погукав ти.

А ти не гукаєш…. То ж плачте дощі,
Залийте усе, стукотіть без потреби.
Я, може, навчуся писати вірші
І всесвіт навчуся любити без тебе.

Наталка Кольоровісни